У селі Левоньки Чернігівської області спалахнув резонанс після того, як у соціальних мережах поширилось відео з рештками худоби на території обласного центру соціальної адаптації. Ситуація виявилась набагато складнішою, ніж здавалась на перший погляд: за нею стоять юридична колізія, пожежа з людськими жертвами, відсутність фінансування й волонтерська праця окремих людей, які фактично рятували тварин власними силами.

Як худоба опинилась на балансі соціального центру

Територію, де нині розташований центр соціальної адаптації, раніше займала психіатрична лікарня. У 2019 році тут облаштували заклад для безпритульних людей, і разом із будівлями у користування центру перейшли корови та бик. За словами керівника закладу Миколи Романова, жодних посад, пов'язаних із доглядом за худобою, у штатному розписі передбачено не було — ані скотаря, ані доярок. Окремі кошти на харчування тварин також не виділялись.

Це означало, що з першого дня тварини перебували у своєрідному правовому вакуумі: фізично вони були на місці, але системного механізму їх утримання не існувало. Саме така ситуація і стала підґрунтям для наступних проблем.

Пожежа у лютому 2026 року та її наслідки

Переломним моментом стала пожежа, що сталася у лютому 2026 року. На місці події знайшли людські рештки — люди ночували у корівнику в мороз -26°C. Романова затримали за підозрою у службовій недбалості, проте згодом він вийшов на волю під заставу. Судовий розгляд справи триває досі.

За словами самого Романова, люди ночували там попри заборони, а він особисто дякував волонтерам, які приїжджали в такий холод годувати тварин. Трагедія, яка забрала людські життя, також призвела до загибелі частини поголів'я.

Скільки тварин залишилось і хто за ними доглядає

До лютого 2026 року на території центру утримувались десять корів та бик. Після пожежі та всіх супутніх подій поголів'я суттєво скоротилось. Станом на момент появи резонансного відео — 1 вересня — на місці залишались чотири корови та двоє телят. Вдень їх випасали на подвір'ї.

Доглядом за тваринами на волонтерських засадах займаються двоє людей, яких щодня особисто підвозить Романов. Воду для худоби також возять з іншого села по кілька разів на день. У різний час допомагали й військові, і місцеві фермери, які продавали або передавали сіно.

Юридична колізія: чиї насправді корови

Одним із ключових питань залишається те, кому офіційно належать тварини. Позиції сторін розходяться:

  • Романов стверджує, що тварини перебувають на балансі департаменту соціального захисту ОДА, а не комунальної установи.
  • Директорка управління соцзахисту ОДА Валентина Лугова повідомила, що тварини перебувають на балансі громадської організації, яку очолює Романов.
  • Самі тварини як ідентифіковані не обліковуються і кошти на них не виділяються, за словами Лугової.
  • Романов факт приналежності тварин до своєї громадської організації заперечує.
  • Наразі це питання перебуває у стадії юридичного вирішення.

Така неврегульованість унеможливлює офіційне фінансування утримання худоби й водночас не дає керівнику центру можливості продати або передати тварин: за його словами, він юридично не має на це права.

Центр соціальної адаптації на стадії ліквідації

Ситуацію ускладнює й те, що сам центр соціальної адаптації наразі перебуває у процесі ліквідації, а Романов є головою ліквідаційної комісії. Підопічних людей вже вивезли та переселили за іншою юридичною адресою. З тваринами зробити те саме неможливо з об'єктивних причин, тому вони залишаються на місці в очікуванні вирішення питання.

За словами Романова, центр самостійно шукав корм: купував і возив сіно з Локнистого, приймав допомогу від місцевих фермерів, організовував щеплення й ветеринарні огляди за власної ініціативи. Все це робилось без офіційного фінансування та поза межами посадових обов'язків.

Висновок: системна проблема, а не лише людська недбалість

Випадок у Левоньках — це не просто локальна надзвичайна ситуація з тваринами. Він ілюструє глибшу проблему: коли майно, у тому числі живі тварини, передається установі без чіткого правового оформлення, без фінансування утримання й без відповідальних посадових осіб, наслідки можуть бути трагічними для всіх — і для людей, і для худоби.

Аграрній спільноті та місцевим органам влади варто звернути увагу на подібні прецеденти: будь-яка передача тварин у користування установам має супроводжуватись чіткою ідентифікацією, визначенням балансоутримувача і передбаченням конкретних коштів на утримання. Інакше відповідальність лягає на плечі окремих людей, які рятують ситуацію власним коштом і власним часом.

Першоджерело: AgroNews.