Українські чорноземи здавна вважаються одним із найцінніших природних ресурсів країни — гумусний шар у них сягає півтора метра завглибшки. Проте десятиліття екстенсивного радянського землеробства та хронічне недофінансування агрохімії після незалежності поступово підривають родючість цих унікальних ґрунтів. Дані XI туру обстеження Інституту охорони ґрунтів, представлені у 2023 році, фіксують тривожну тенденцію: деградація охоплює дедалі більше регіонів.

Масштабне дослідження: як збирали дані

Інститут охорони ґрунтів — державна наукова установа, що моніторить стан земель із 1964 року. У межах XI туру вчені відібрали 0,8 мільйона зразків ґрунту з підконтрольних Україні територій і проаналізували їх за понад 20 показниками. Це один із найбільших масивів ґрунтових даних, зібраних за всю новітню історію. XII тур мав завершитися 2025 року, тож найближчим часом аграрна спільнота очікує оновлених результатів.

Регіони з низькою якістю ґрунтів

За класифікацією Інституту, найгірший стан земель зафіксований у трьох областях: Сумській, Волинській та Житомирській. Волинська і Житомирська належать до Полісся — зони з природно високою кислотністю ґрунтів і низьким вмістом гумусу (в середньому 2,43%). Рівненська область, яка також входить до поліського регіону, лише трохи перевищує поріг низької якості.

Особливо показова ситуація на Сумщині. Колись ця область входила до числа найродючіших в Україні, однак інтенсивне господарювання без достатнього відновлення ресурсів виснажило її землі. Саме Сумська область показала найбільше падіння оцінки якості ґрунтового покриву порівняно з попереднім туром досліджень.

Середній клас: більшість областей між двома полюсами

Переважна частина регіонів України потрапила до категорії середньої якості. Інститут диференціює її на V клас (вищий середній) і VI клас (нижчий середній). До цих двох груп належать усі області, крім поліських і Сумщини з одного боку та Кіровоградської і Харківської — з іншого.

При цьому навіть усередині «середнього» сегмента ґрунти суттєво відрізняються за властивостями. Вінницька, Чернігівська та Закарпатська області мають значну частку кислих ґрунтів, тоді як Запорізька, Одеська, Херсонська та Миколаївська — лужних. Це безпосередньо визначає, які культури найефективніше вирощувати в кожному регіоні.

Дефіцит гумусу, фосфору та калію — ключові проблеми

Дослідження виявило нестачу одразу кількох ключових складових родючості. Найбільший дефіцит гумусу зафіксований в Одеській (810 кг/га), Черкаській (760 кг/га) та Запорізькій (630 кг/га) областях. Головна причина — недостатнє внесення як мінеральних, так і органічних добрив.

Вміст фосфору в ґрунтах загалом по Україні знижується. Розкид між регіонами значний: від 56 мг/кг у Чернівецькій області до 176 мг/кг на Херсонщині. Подібна тенденція простежується і з калієм — іншим критично важливим макроелементом. Обидва показники погіршуються навіть у відносно благополучних регіонах.

  • Гумус — основа родючості: його дефіцит критичний в Одеській, Черкаській та Запорізькій областях.
  • Фосфор знижується по всій країні; найменший вміст — у Чернівецькій області (56 мг/кг).
  • Калій також зменшується, що загрожує врожайності більшості польових культур.
  • Кислі ґрунти переважають у Вінницькій, Чернігівській та Закарпатській областях.
  • Лужні ґрунти характерні для Запорізької, Одеської, Херсонської та Миколаївської областей.
  • У Кіровоградській області — один із найнижчих обсягів внесення органічних добрив, а також зменшується частка цинку.

Лідери за якістю: Харківська та Кіровоградська області

За підсумками XI туру лише дві області отримали оцінку високої якості ґрунтів — Харківська та Кіровоградська. Харківщина вирізняється найвищим середнім вмістом гумусу в країні: 4,3%. Утім, і тут фахівці фіксують зниження концентрації фосфору та калію, що свідчить: навіть найродючіші землі потребують активного управління поживним балансом.

Кіровоградська область, незважаючи на статус «високоякісної», вносить відносно мало органічних добрив і демонструє скорочення частки цинку. Це означає, що нинішній рейтинг може погіршитися вже в наступному турі, якщо ситуація не зміниться.

Що робити аграріям: практичні кроки

Фахівці Інституту охорони ґрунтів наголошують: щоб відновити рівень гумусу, насамперед необхідно збільшити внесення органічних добрив, зокрема торфу. Для господарств, які хочуть зберегти й примножити родючість своїх полів, варто врахувати кілька практичних принципів.

  1. Проводити регулярний агрохімічний аналіз ґрунту — щонайменше раз на 3–4 роки.
  2. Коригувати кислотність: вапнувати кислі ґрунти, гіпсувати засолені та лужні.
  3. Запроваджувати сівозміни з бобовими культурами для природного збагачення азотом.
  4. Системно вносити органіку: гній, компост, торф, сидеральні культури.
  5. Відстежувати баланс фосфору та калію і компенсувати їхній дефіцит мінеральними добривами.

Висновок: деградація ґрунтів потребує системної відповіді

Дані XI туру Інституту охорони ґрунтів свідчать: проблема виснаження земель в Україні є реальною і системною. Три області вже перейшли поріг низької якості, а переважна більшість регіонів втрачає запаси гумусу, фосфору та калію. Очікувані результати XII туру за 2025 рік дадуть змогу оцінити, чи вдалося уповільнити деградацію. Для аграріїв головний висновок один: без інвестицій у здоров'я ґрунту довгострокова продуктивність полів опиняється під загрозою.

Першоджерело: AgroNews.