Парадокс сучасної аграрної логістики: перевезти українське зерно через порт сусідньої Румунії нерідко виходить дешевше, ніж відвантажити його безпосередньо з вітчизняного узбережжя. Причина криється не в портових тарифах, а в тому, що повномасштабна війна вбудувала невидиму, але відчутну «премію за ризик» у вартість кожної тонни, яка відходить від українського берега. Це прямо впливає на конкурентоспроможність українського зерна на світових ринках і на маржу виробників всередині країни.

Чому Одеса програє Констанці у вартості фрахту

За оцінкою консалтингової компанії Barva Invest, морське перевезення зерна з румунської Констанци до єгипетського порту може обходитися дешевше, ніж аналогічне відвантаження з Одеси. На перший погляд це виглядає нелогічно: Одеса ближча географічно, а її глибоководна інфраструктура дозволяє приймати великотоннажні судна. Однак у поточних умовах географічна перевага нівелюється безпековою надбавкою.

Ціновий розрив формується не самими портовими зборами — він закладається у фрахтову ставку. Страховики підвищують тарифи для суден, що заходять до Одеси та Чорноморська, відображаючи реальну небезпеку для флоту. Частина судноплавних ліній взагалі запровадила обмеження або повну відмову від прямих заходів у ці порти. В результаті навіть коли порт технічно функціонує, вартість відвантаження залишається вищою, ніж у румунських конкурентів.

Констанца як головний перевалочний хаб для українського зерна

Роль румунського порту Констанца в українському зерновому експорті різко зросла від початку повномасштабного вторгнення. Лише у 2023 році через цей порт перевалили близько 13 мільйонів тонн українського зерна, що склало приблизно 40% усієї перевалки Констанци. Такі масштаби свідчать про те, що Румунія фактично стала буферним логістичним вузлом для українського агросектору.

Паралельно зріс і дунайський напрямок: порти на Дунаї дозволяють перевозити зерно річковим транспортом в обхід найнебезпечніших ділянок Чорного моря, а вже звідти перевантажувати на морські судна. Учасники ринку стабільно оцінюють фрахт із румунських і дунайських портів як дешевший порівняно з відвантаженням з українського берега — тому частина вантажопотоку природно мігрує туди.

Глобальний контекст: світові маршрути також під тиском

Ситуацію з українською зерновою логістикою погіршує загальносвітова нестабільність на морських маршрутах. Зростання воєнних ризиків у різних регіонах, зокрема напруженість навколо ключових судноплавних проток, піднімає вартість пального, страхування та морських перевезень у цілому. Це означає, що навіть без українського фактора світовий фрахт подорожчав.

Для України ці процеси накладаються один на одного: до загального підвищення фрахтових ставок додається специфічна надбавка за ризик у Чорному морі. У підсумку логістична націнка суттєво з'їдає експортну маржу українських аграріїв, звужуючи їхній простір для цінових маневрів на зовнішніх ринках.

Як воєнна логістична надбавка впливає на аграріїв

Підвищена вартість морського відвантаження безпосередньо позначається на рішеннях, які щодня приймають українські виробники та трейдери. Вищі логістичні витрати формують вищий мінімальний поріг продажної ціни, нижче якого продавати просто невигідно. Це ускладнює укладання контрактів, особливо коли світові ціни на зерно перебувають під тиском.

  • Зростання страхових тарифів для суден у зоні конфлікту збільшує фрахтову ставку з українських портів.
  • Частина судноплавних ліній обмежує або забороняє заходи до Одеси та Чорноморська, зменшуючи конкуренцію між перевізниками.
  • Перенаправлення вантажів через Румунію та Дунай подовжує логістичний ланцюг і додає витрати на перевалку.
  • Загальне зростання вартості пального та страхування у світі посилює тиск на українську зернову маржу.
  • Аграрії змушені закладати логістичні ризики у ціну продажу, знижуючи свою конкурентоспроможність.

Гнучкість маршрутів як інструмент управління ризиками

Попри очевидні виклики, диверсифікація логістичних маршрутів дає українському агросектору певну гнучкість. Можливість перерозподіляти вантажопотік між одеськими, дунайськими та румунськими портами залежно від поточної безпекової та ринкової ситуації — це реальна перевага, якої не мали б аграрії, прив'язані до єдиного виходу на ринок.

Трейдери та виробники, які вміють оперативно переключатися між маршрутами й відстежувати динаміку фрахтових ставок, мають змогу мінімізувати витрати навіть в умовах підвищеної невизначеності. Саме тому розбудова альтернативної інфраструктури — дунайських портів, залізничних переходів, перевалочних потужностей у Румунії — є стратегічним пріоритетом для українського агроекспорту.

Висновки: що відстежувати учасникам ринку

Воєнна «премія за ризик» у морських перевезеннях — це структурний, а не тимчасовий виклик для українського зернового експорту. Поки безпекова ситуація на Чорному морі залишається нестабільною, Констанца й дунайські порти зберігатимуть свою роль ключових альтернативних хабів, а фрахт із українського берега залишатиметься дорожчим.

Учасникам ринку варто уважно стежити за динамікою страхових тарифів у Чорноморському регіоні, фрахтовими індексами з різних портів відвантаження, а також за розвитком пропускної спроможності альтернативних маршрутів. Ці фактори безпосередньо визначатимуть, наскільки конкурентоспроможним буде українське зерно на світових ринках у найближчій перспективі.

Першоджерело: AgroNews.