Українські аграрії зіткнулися з жорсткою реальністю: закупівельна ціна на пшеницю обвалилася майже вдвічі порівняно з минулим сезоном. Якщо торік господарства стартували з 9200–9300 гривень за тонну, то нині змушені віддавати зерно по 5200 гривень — і навіть за такою ціною знайти покупця вкрай непросто. Питання рентабельності жнивної кампанії постало з небаченою гостротою.

Як змінилися закупівельні ціни на пшеницю

За даними ПроАгро, на півночі України фермери продають пшеницю по 5200 гривень за тонну. Рік тому стартова ціна сягала 9200–9300 гривень — тобто падіння становить майже 44%. Таке різке просідання не можна пояснити лише сезонними коливаннями чи надлишком пропозиції: головна причина — фактична блокада портового експорту, яка відрізала українське зерно від світових ринків збуту.

Внутрішній ринок виявився неспроможним поглинути весь обсяг зерна за прийнятними для виробників цінами. Переробні підприємства також не поспішають нарощувати закупівлі, адже самі працюють в умовах невизначеності та не готові накопичувати запаси без чіткого розуміння перспектив реалізації готової продукції.

Точка беззбитковості та реальна собівартість

Щоб зрозуміти масштаб проблеми, достатньо порівняти ринкові ціни з розрахунками собівартості. За оцінками науковців, точка беззбитковості для озимої пшениці досягається при врожайності близько 5 тонн з гектара та ринковій ціні 9000 гривень за тонну — саме за таких умов виторг покриває витрати, які цьогоріч оцінюють приблизно в 45 000 гривень на гектар.

За ціни 5200 гривень математика стає невблаганною: щоб вийти в нуль, господарству довелося б збирати понад 8,5 тонни з гектара. Для переважної більшості виробників такий показник врожайності є нереалістичним. Отже, йдеться не про скорочення маржі, а про свідому роботу у збиток.

Чому аграрії можуть зупинити збирання

Парадокс ситуації в тому, що навіть рішення не жнивувати не рятує від витрат. Витрати на пальне, оплату праці механізаторів і амортизацію техніки виникають уже в момент виведення комбайна в поле, проте виторг їх не покриває. Частина господарств може відкласти обмолот, очікуючи на поліпшення цінової кон'юнктури або відкриття нових каналів збуту.

Однак затягування зі збиранням має свою ціну: зерно в полі псується значно швидше, ніж відновлюється логістика. Перезрілий колос осипається, дощі провокують проростання та ураження грибковими хворобами — і господарство ризикує втратити не лише маржу, а й сам товар.

Фактори, що визначають ціновий тиск

Серед ключових причин, які одночасно тиснуть на закупівельні ціни, виділяють кілька взаємопов'язаних чинників:

  • Закриття портів і фактичне блокування морського експорту зерна.
  • Перевантаженість залізничної та автомобільної логістики, що обмежує альтернативні маршрути.
  • Зниження попиту з боку внутрішніх переробників через загальну невизначеність.
  • Відсутність достатніх потужностей зернового зберігання для утримання великих партій у очікуванні кращих цін.
  • Загальна фінансова напруга аграрних підприємств, яка унеможливлює тривале «заморожування» виторгу.

Що може змінити ситуацію на ринку пшениці

Виправлення цінової ситуації залежить передусім від відновлення експортних можливостей. Навіть часткове розблокування морських коридорів або запуск нових сухопутних маршрутів до портів сусідніх країн здатне суттєво пожвавити попит і підштовхнути ціни вгору. Поки ж аграрії змушені шукати компромісні рішення: домовлятися з елеваторами про зберігання в рахунок майбутнього врожаю, шукати прямих покупців серед тваринницьких господарств або дочекатися хоча б мінімального відновлення переробних закупівель.

Важливо також відстежувати динаміку світових котирувань — ціни на пшеницю на Чиказькій та Паризькій біржах залишаються орієнтиром для внутрішнього ринку навіть в умовах обмеженого експорту. Зростання глобальних цін рано чи пізно транслюється у вищий попит з боку трейдерів, які шукатимуть будь-які доступні обсяги.

Висновок: жнива-2023 як дзеркало аграрної кризи

Падіння ціни пшениці з понад 9000 до 5200 гривень за тонну — це не лише статистика, а й сигнал системної кризи у збуті зерна. За нинішніх умов рентабельна жнивна кампанія для більшості господарств є практично недосяжною без додаткової підтримки або кардинальних змін у логістиці та експорті. Аграріям варто ретельно прораховувати витрати на збирання, не затягувати з обмолотом задля збереження якості зерна та активно моніторити будь-які зміни в експортних коридорах — адже саме відновлення вивезення зерна є єдиним реальним шляхом до нормалізації цін на внутрішньому ринку.

Першоджерело: AgroNews.